27 жовтня 2023 року в Києві відбулась фахова дискусія «Перспективи розвитку зелених енергетичних спільнот в Україні», що є частиною проекту «Енергія громад для стійкої України». Учасниками стали експерти із сектору ВДЕ і представники бізнесу і громадськості з різних міст України.

Спікерами заходу стали:

• Йоозеп Веерме, Енергетичний кооператив Energiaühistu, м. Таллінн, Естонія.
• Наталія Зайцева-Чіпак, Директор дослідницької компанії СОЦІОІНФОРМ, м. Львів.
• Юлія Айхгофер, Координаторка проєкту, wechange eG, м. Берлін.
• Оксана Кисіль, Національний експерт, Угода мерів.
• Олексій Зур’ян, Заступник директора з наукової роботи Інституту відновлюваної енергетики НАН України, м. Київ.
• Геннадій Леляков, Голова правління енергетичного кооперативу «Вогник», м. Лисичанськ. 

Відкрила захід Євгенія Чоботова, Представниця економічного відділу Посольства ФРН в Україні, яка наголосила на ролі енергетичних спільнот в розвитку сектору зеленої енергетики в Німеччині: «Німеччина підтримує Україну в напрямку ВДЕ на всіх рівнях: на державному, на рівні підприємств та громад і приватних осіб. У перспективі енергетичні спільноти могли б стати чинником енергетичної стійкості і децентралізації енергопостачання в Україні». 

Йоозеп Веерме представив енергетичний кооператив Energiaühistu, який є першопрохідцем в Естонії. Під час заснування в лютому 2021 року кооператив налічував 36 членів, і завдяки активній комунікації вдалось збільшити членську базу до 94 осіб. Спільнота проводить фестивалі, зібрання та тренінги для членів кооперативу, енергетичні майстер-класи спільно з провайдерами обладнання і місцевими муніципалітетами та заходи в рамках європейських програм з лідерства. Це дозволяє підвищувати освітній рівень осіб, що активно долучаються до енергетичних проектів в Естонії.

Окрім того, в першій частині заходу Наталія Зайцева-Чіпак представила дослідження „Фінансові, технічні та законодавчі аспекти створення енергетичних спільнот в Україні“, в якому під час експертних фокус-груп було проаналізовано передумови, барʼєри та рекомендації для створення енергетичних спільнот. Дослідження визначило, що енергетичні спільноти мають ряд переваг, основна з яких – гарантоване енергозабезпечення. Другий фактор – це економія коштів. А також додаткові робочі місця, податки в бюджет громади, зменшення викидів СО2 і репутаційні здобутки. Водночас, були виявлені наступні бар’єри створення енергетичних спільнот: 

• брак фінансових ресурсів, 
• відсутність у громадах відповідного людського капіталу (проєктних менеджерів, технічних фахівців),
• низький інтерес пересічних мешканців до створення енергетичних спільнот через низьку поінформованість про спільноти і потенційну вигоду від їх створення, 
• брак соціального капіталу (вміння домовлятись і довіряти),
• відсутність активних зусиль держави з підтримки енергетичних спільнот, 
• недостатня адаптованість законодавства під потреби створення енергетичних спільнот.

В дослідженні були надані ряд рекомендацій для покращення передумов для створення енергетичних спільнот, серед яких покращення нормативно-технічних передумов, регуляторної бази, реформування освіти, розробка типових рекомендацій та покрокових інструкцій для місцевої влади, а також створення парасолькових організацій для інформування та підтримки спроможності енергетичних спільнот.
Прес-реліз дослідження доступний за посиланням.

В другій частині заходу відбулась панельна дискусія, яку відкрила Юлія Айхгофер презентацією про європейський досвід створення та діяльності енергетичних спільнот. До прикладу, у Німеччині частка енергетичних кооперативів від загального обсягу виробництва електроенергії з відновлюваних джерел становить 3,5%. Пані Айхгофер виділила такі необхідні кроки для створення енергетичної спільноти:

• Налагодження партнерства між потенційними членами кооперативу, місцевою владою та представниками зацікавленого бізнесу;
• Вибір фінансової моделі;
• Оцінка енергетичних потреб громади;
• Вибір технології для генерування відновлюваної енергії;
• Реалізація проекту.

Спікерка надала ряд пропозицій для підтримки створення енергетичних спільнот в Україні. В регуляторній сфері необхідно закріпити право на самостійне виробництво, споживання, отримання справедливої оплати за надлишок електроенергії. В економічному плані варто заохочувати інноваційні фінансові рішення. Нарешті, важливим кроком стало б створення єдиного вікна для громадян для інформування про громадську енергетику, включення громадської енергетики в національні та місцеві плани з розвитку та клімату. Презентація пані Айхгофер доступна за посиланням.

Представниця Угоди мерів Оксана Кисіль наголосила, що говорити про енергетичні спільноти на національному рівні та локальному рівнях потрібно через призму енергетичної бідності. Якщо ми налаштовані впроваджувати послідовні енергетичні директиви, необхідно зафіксувати енергетичні спільноти на рівні законодавства, це дозволить запускати державні і локальні програми і полегшить роботу з донорами. Вже зараз існує значна тенденція до децентралізації критичної інфраструктури, і значні успіхи у цьому напрямку має Хмельниччина і Вінниччина. Водночас, пані Кисіль наголосила, що неприпустимим є знищення центральної теплової системи, адже це унеможливлює енергетичні спільноти на рівні багатоквартирних будинків. 

Олексій Зур’ян як представник Інституту відновлюваної енергетики розповів про оцінку майбутнього розвитку сектору ВДЕ. Зелений перехід є однією зі складових енергетичної незалежності України, і він неможливий без залучення громад. Умови для розвитку ВДЕ в Україні доволі сприятливі, тож на початок 2022 року впровадження зеленої енергетики складало 10,5 ГВт, з яких 7586 МВт  – це генерація сонячної енергетики, в основному на Півдні і Сході країни. Після повномасштабного вторгнення сильно постраждала енергетична система країни, і втрати сектору ВДЕ склали 9,84 ГВт. У квітні 2023 року Кабінет Міністрів України схвалив Енергетичну стратегію України до 2050 року, яка передбачає досягнення Україною вуглецевої нейтральності енергетичного сектору до зазначеного періоду.  Проте основним питанням сьогодні є не лише генерування, а й зберігання енергії, накопичення електричної та теплової енергії. На перше місце виходить накопичення енергії за рахунок зеленого водню, і в цьому сенсі Інститут ВДЕ працює над підготовкою кадрів і вже розробив Водневу стратегію України. Презентацію спікера можна переглянути тут.

Насамкінець, голова правління енергетичного кооперативу «Вогник» Геннадій Леляков поділився історією створення та діяльності кооперативу. Енергетичний кооператив «Вогник» створений у 2019 році за сприяння Норвезької ради зі справ біженців у м. Лисичанськ Луганської області і налічував 12 пайовиків. У військовий час місто залишилося без енергії, а теплова енергія стала життєвою необхідністю у зимовий період. Основною сировиною кооперативу стала деревна тріска, а головною метою було  самозабезпечення опаленням. Рік члени кооперативу не використовували газового опалення, адже достатньо було того, що вони виробляли самостійно. На думку пана Лелякова, форма енергетичних спільнот є перспективною і може допомогти дуже багатьом людям, які  залишились без світла і тепла. Особливо на постраждалих територіях потрібно відновлювати діяльність, проте це складно через низьку фінансову спроможність. Водночас, можна залучати гранти і зовнішнє фінансування, аби розпочинати роботу. В той же час, Геннадій Леляков вважає, що в енергетичних спільнотах мають бути залучені мотивовані люди, адже доводиться працювати із дуже важким і застарілим законодавством. 

Підсумовуючи, на дискусії були підняті ряд важливих питань, серед яких недосконала законодавча база, брак фінансових і людських ресурсів для реалізації громадських проектів відновлюваної енергетики. Водночас, всі учасники заходу погодились у високому природному потенціалі ВДЕ в Україні, а також нагальній потребі з децентралізації енерго- та теплопостачання, ключову роль в якій можуть відігравати енергетичні спільноти громадян.